У наш непростий час, щоб не з’їхати з різьби, треба чимось знімати стрес. Хтось кидається з літака з парашутом, хтось ганяє на мотоциклі, а хтось відстрілює комп’ютерних монстрів – у кожного, як казав Елвіс Преслі, свій рок-н-рол. Скейтинг, вейксерфінг, бейсджампінг, скейтбординг, сноуборд, скайсерфінг, маунтінбординг, віндсерфінг, кайтінг (кайтсерфінг), рафтинг, аквабайк, стрітрейсинг, драгрейсітінг, екстремальний дайвінг – чого тільки не вигадали, аби відпалити. Але, наймодніший з екстремальних видів спорту – вейкбординг. До того ж, він менш травматичний, ніж інші (за умови, що ви вмієте плавати), а термін навчання – невеликий.
Принцип простий: вас буксирує катер, а ви стоїте на короткій широкій дошці – кльово! На швидкості 30-40 км/год катер залишає за собою хвилю, яку ви використовуєте як трамплін. Коли ви навчитеся стрибати – кльовість перейде в кайф, а коли будете виконувати трюки – вже затанцюють ліс і гори!
Як вибрати дошку? – говорив наш учитель праці, приклацуючи трьома пальцями руки. Гаса цікавить дошка для вейбордингу, чим вона легша, тим простіше на ній кататися і виконувати трюки. Вага дошки залежить від того, з чого вона зроблена. Більшість вейкбордів виробляють з тих самих матеріалів, що й водні лижі. Зазвичай це пінополіуретан, покритий зовні композитом зі скловолокна або графіту. Розміри дошки мають відповідати вашому зросту і масі тіла, якщо ви важите 80 кілограмів, дошка має бути до 140 сантиметрів завдовжки. Високому і великому райдеру буде незручно на маленькій дошці. Зазвичай, чим коротша дошка, тим менша стійкість під час старту з води і на поворотах, тож для новачків також підійде довга дошка, на якій буде легше вчитися. Ширина дошки, як правило, пропорційна довжині. Незначний поздовжній вигин багато в чому визначає «характер» дошки. Чим він більший, тим м’якше і стійкіше приземлення, чим він менший, тим динамічніший розгін і вища стійкість на поверхні води. Кілі потрібні на дошці для того, щоб надати снаряду подовжню стійкість під час руху по поверхні і приземленнях. Без них дошка буде крутитися сама по собі з боку в бік. Всі вейкборди продаються з кілями і на всіх вейкбордах їх можна міняти. Навіщо? Великі (глибокі) кілі забезпечують кращу стійкість дошки під час руху по прямій, кілі поменше – швидша «реакція» під час поворотів. Для новачків більше підійдуть глибокі кілі, їх же можна використовувати на бурхливій воді. При катанні по гладкій, спокійній воді краще поставити невеликі, маневрені кілі. Традиційно на дошці два кілі, по одному з кожного боку. Останнім часом з’явилися дошки з чотирма або шістьма кілями, також з’явилися «вбудовані» кілі (спеціальним чином сформоване днище). Усе це дало змогу зменшити розмір кілів і, водночас, знайти компроміс між стійкістю і маневреністю. Починати краще на дошках початкового та середнього рівня. Вони стійкі, безпечні і прощають багато помилок, до того ж вони недорого коштують. Страхувальний жилет, а ще краще гідрокостюм – обов’язковий атрибут захисту, це зрозуміло навіть їжачкові в тумані. Попередньо потренувавшись на березі можете приступати до навчання на воді.
Пам’ятаєте головну вправу ковзаняра-початківця – відірвіть руки від льоду? Головна вправа вейкбордиста-початківця – правильний старт. Дошку розташовуємо перпендикулярно фалу, ноги змикаємо в колінах, рукоятку фала необхідно тримати двома руками, обвівши з двох боків руками зігнуті ноги. Не треба намагатися опустити дошку у воду, під себе. Коли будете готові, підтягніть коліна до грудей і дайте знак старту рульовому: Here we go!.. Коли катер натягне трос і почне вас тягнути, тримайте руки випрямленими і не намагайтеся одразу вставати – нехай катер сам витягне вас із води. Під час натягування фала дошка має бути під 45 градусів по відношенню до води, рівномірно і не поспішаючи випрямляйте ноги, після чого потрібно перемістити вагу тіла на ногу, що знаходиться позаду, підтягнути рукоятку до живота і розвернути вейк по ходу руху. Майте на увазі, що вейкборд значно маневреніший за водні лижі і в перший час намагатиметься вислизнути з-під вас або кудись звернути. Вага тіла більшою мірою має бути зосереджена на задній нозі. Можливо, що вам знадобиться кілька спроб, перш ніж що-небудь вийде. Головне – це скоординувати свої дії і не впадати у відчай завчасно.
Ще кілька порад вейкбордистам-початківцям. Щоб визначити відстань між кріпленнями на дошці, потрібно стрибнути з невеликої висоти і запам’ятати розташування ніг під час приземлення. Щоб визначити стійку, попросіть кого-небудь вас штовхнути, ту ногу, що стане на землю першою, і треба ставити попереду на дошці.
Канатна версія катання вейкбордлінгу – для більш просунутих райдерів, починати варто все-таки з буксирування за катером. Під час катання на канатній трасі стрибки відбуваються за допомогою штучних перешкод, у катерній версії – за допомогою хвилі від катера. Самостійно освоювати стрибки і трюки не варто, краще звернутися до інструктора. Останнім часом клуби і школи вейкбордингу з’являються повсюдно. Вейкбординг дуже демократичний, ліберальний і доступний. Ніякої дискримінації та сегрегації, не кажучи вже про ксенофобію, пансексуалізм і проміскуїтет.
(067) 573-15-13